Я дякую Тобі мій Бог, за очі,
Якими бачу все, що Ти створив.
Я знаю тих, для кого дні як ночі,
Хто сонце бачить тільки в хвилях снів.

Я дякую Тобі, Мій Бог, за руки,
Якими можу я тримати хліб,
Втерать сльозу в печальні дні розлуки
І працювати можу на землі.
Я знаю тих, кого годують з ложки,
Хто сам невзмозі слабих рук піднять.
Я дякую, я дякую, Мій Боже, як можна
Цю подяку передать?

Я дякую Тобі, мій Бог, за ноги,
Якими я проходжу всі путі,
Я зустрчала тих, кому дороги
Не пройдені лишаються в житті.
Хто все життя прикутий до постелі,
Хто знає ту невимовну тугу.
Скорботу ту поламаної долі,
Печаль таку глибоку, та важку.

Я дякую Тобі, мій Бог за голос.
Тебе я завжди можу славить ним.
Бо є ж такі, кому ввесь світ навколо,
Як і вони здається весь німим.

Я дякую Тобі, за хліб насущний,
Який ми маєм вдосталь на столі.
Були часи важки та неминучі,
Як люди помирали на землі.
Як крихту хліба золотом вважали,
Кусочок той ділили багатьом.
Якби вони його тоді так мали,
Як маєм ми сьогодні за столом,

Я дякую тобі за мирне небо,
За спокій тихий рідної землі.
Ми дякуєм, ми дякуєм, Владика,
За все, що Ти даруєш у житті.

Я дякую Тобі мій Бог, за маму,
За добрі очі, лагідні уста.
За щедрі руки з теплими словами,
За те що в мене мама ще жива.
Я знаю тих, хто сиротами гірко
Живуть без мами рідноі в житті.

Я дякую, я дякую, Спаситель,
За все що Ти даруєш у житті.
Лишь тільки знаю гірко так буває
Тобі, наш Спасе, любий наш Господь,
Ми дякувати часто забуваєм
За те, що маєм ми - немає хтось.
За очі, руки, хліб святий насущний,
За небо, маму, світлі почуття.

Навчи, Господь, нас слабими устами
Хвалить Тебе усе своє життя.
Я дякую Тобі, мій Бог, за очі,
Якими бачу світ, що Ти створив.
Співати хочу, дякувати хочу,
А Ти до мого серця говори.